ПТСР (посттравматичний стресовий розлад)

В житті кожної людини відбуваються події, які так чи інакше залишають слід на його психічний стан. Якщо потрясіння було особливо сильним або людина має нестабільний емоційний фон, то у нього може розвинутися ПТСР – посттравматичний стресовий розлад.

Визначення ПТСР (по-іншому ПТСР – посттравматичний стресовий розлад) – психічний розлад, що розвивається після різних шокуючих подій, які характеризуються нав’язливими спогадами, нічними кошмарами, флешбеками та іншою симптоматикою. В цілому, синдром зазвичай виникає у людей, які отримали потужний травматичний досвід.

Що кажуть про синдром цифри

Ризик розвитку ПТС після перенесеного фізичного насильства становить 11,9%. При зґвалтуванні ймовірність становить вже 19%. Стреси в результаті втрати близьких дуже рідко призводять до розвитку синдрому. В процентному співвідношенні це 1,3%. Найбільш схильні до розладу військовослужбовці. Через нестабільну ситуацію в Україні, у 26% військовослужбовців виявлені ознаки ПТСР.

Лікарі виділяють кілька видів посттравматичного синдрому:

Тривалість синдрому сягає 3 місяців. Відмінні риси – яскраво виражена симптоматика та тяжкість перебігу.

Симптоми наростають поступово. Протягом пів року людина виснажує нервову систему, емоційний фон стає дуже хитким. Втрачаються інтереси до чого-небудь, потерпілий знаходиться в стані апатії.

Спостерігається у людей, які до травматичної події вже мали хронічні розлади психіки. Це ускладнює перебіг хвороби.

Перші симптоми можуть з’явитися через 6 місяців після травми. Їх зазвичай провокують будь-які зовнішні подразники.

Одним із поширених методів є медикаментозне лікування. Однак його ефективність в останні роки ставиться під сумнів. Багато препаратів визнані практично недієвими.

Тепер варто розглянути методи психотерапії, які пройшли через безліч досліджень, які показали їх ефективність в терапії ПТСР.

Заведено виділяти два метода:

Метод експозиції. Людина під контролем психолога «занурюється» в травмувавшу його подію. Моделюють її в реальності або в уяві. При правильному виконанні, у хворого формується звикання на емоційному рівні та відбувається зниження реакції на травматичний тригер.

Стрес-прищеплювальний метод. Разом із хворим визначаються тригери, а потім формуються копінг-стратегії подолання виниклої ситуації. Іншими словами потерпілий в уяві програє подію, але виходить із неї переможцем на психологічному рівні. Цьому сприяє застосування технік релаксації та заземлення.

ДПТ заснована на поліпшенні навичок усвідомленості, стійкості до стресів і ефективній взаємодії міжособистісного характеру.

Технологія ТПО ґрунтується на тому, що пацієнт вчиться не маскувати свої емоції та відчуття, а приймати їх такими, якими вони є. Потрібно розвивати в собі «погляд з боку», щоб тверезо оцінити цю ситуацію. Сприйняття поганих думок про себе має бути всього лише ярликом, від якого потрібно позбавлятися.

Потрібно визначити свої цінності, почати діяти разом із ними. Жити в моменті – «тут і зараз», а не «тоді і там». Це дозволяє усунути почуття смутку, гніву й роздратування. Такий терапевтичний підхід не дозволяє повністю забути травму, але здатний знизити вплив переживань, і підвищити якість життя.

Кетамін – дисоціативний анестетик. Він тотально блокує біль і на короткий час “відрізає” ядро особистості від всіх ментальних нашарувань. Терапевтичний ефект препарату заснований на тому, що травмуючі спогади та переживання якраз і знаходяться у цих “нашаруваннях”. І їхня навіть не довготривала блокада дає людині можливість відділити себе від травми. А потім крок за кроком відпустити її туди де вона насправді має бути – в минуле.

Клінічні дослідження показали, що кетамін викликає значні структурні зміни в мозку. Зокрема, змінюється товщина кори в областях, пов’язаних зі страхом та пам’яттю. Крім того, виявлено зв’язок між структурними змінами та зменшенням психічних симптомів ПТСР. В розвинених країнах така терапія давно стала нормальним явищем. Наприклад, в США використовують цей вид лікування для військових.