Розлади харчової поведінки

На перший погляд розлад харчової поведінки (РХП) може здатися одним із найнешкідливіших порушень психіки. Так чи інакше кожному доводилося забувати поїсти через стрес або завершити важкий день зайвим шматком торта. Але за статистикою анорексія та булімія мають один із найвищих показників смертності серед психічних захворювань – до 20% хворих, які не отримують лікування, помирають. При цьому лише 60% хворих, які отримали кваліфіковану допомогу, повністю виліковуються від розладів харчової поведінки.

Якщо ви помітили у себе чи своїх близьких симптоми одного з перерахованих розладів харчової поведінки, не витрачайте час зверніться до психотерапевта або психіатра.

Фахівці виділяють такі основні види розладів харчової поведінки:

Наявний дефіцит маси тіла, навмисно підтримуваний хворим. Розлад переважно зустрічається в осіб жіночої статі, розцінюється як самоушкодження з метою схуднення, профілактики набору ваги, досягнення ідеальної зовнішності, фізичної форми. У хворого спостерігається наступна симптоматика: панічний страх погладшати, безсоння, депресивні настрої, дратівливість, знижена рухова активність, заперечення своєї проблеми.

Клінічна картина характеризується безконтрольним вживанням продуктів харчування у необмежених кількостях, регулярним використанням способів контролювати свою вагу (штучне викликання блювання, виснажливі тренування, зловживання адсорбентами та проносним), надмірна залежність самооцінки від своєї зовнішності. Більшість хворих має нормальну вагу. Напади переїдання супроводжуються невгамовним голодом. Хворий може або постійно їсти, або посил до прийому їжі може виникнути раптово. Нерідко такі напади трапляються у нічний час. Такий розлад харчової поведінки також може призвести до смерті, депресії, нервового виснаження, неврастенії, наркоманії, алкоголізму, гострої серцевої недостатності.

Приводить до різкого набору надмірної маси тіла. Хаотичному та неконтрольованому прийому їжі може передувати сильний стрес: втрата близької людини, проблеми на роботі та в сім’ї, оперативне втручання, сильні емоційні переживання. Насправді людина не відчуває сильного голоду, віддає перевагу калорійній вуглеводній їжі, щоб заглушити це псевдопочуття.

Патологічне та нав’язливе прагнення до правильного харчування, яке супроводжується суворим дотриманням раціону. Людина їсть не те, що подобається чи хочеться, почувається невільною від нав’язливих думок та поведінки.

До розладів харчової поведінки також відносять психогенну блювоту, поїдання непридатної їжі неорганічного походження, збочений апетит, його втрату. Усунення таких психічних дефектів має здійснюватися комплексно. Важливо усунути психологічний та фізіологічний провокуючий фактор. Найбільш ефективні методики лікування розладів харчової поведінки – психоаналіз та когнітивна психотерапія.

Розлади харчової поведінки мають різні психогенні, соціальні та фізіологічні фактори. Як правило, їх визначає лікар-психіатр чи психотерапевт  під час діагностики хворого. Найчастіше до розладів прийому їжі призводить відразу кілька чинників, серед яких декілька є пусковими механізмами захворювання.

Основні причини розладу харчової поведінки:

Протягом десятиліть «ідеали» краси, що нав’язуються, у вигляді стрункості формують неправильне ставлення до успішності та затребуваності.

Прийом їжі як компенсацію психоемоційної перенапруги поступово переходить у залежність і самостійним джерелом стресу.

У більшості пацієнтів з порушеннями прийому їжі в минулому переживали сексуальне або фізичне насильство.

Велику роль у формуванні правильного ставлення до їжі та зовнішності відіграють харчові звички та цінності у сім’ї. Пристрасть до солодкого, відсутність режиму харчування, авторитаризм, гіперопіка, застосування їжі як покарання чи заохочення формують неправильне ставлення до їжі. Пусковим механізмом РХП у молодому чи підлітковому віці часто стають образливі зауваження подружжя, батьків або однолітків про зовнішність чи вагу.

Розлади частіше формуються на тлі заниженої самооцінки, залежності від думки оточуючих, перфекціонізму, емоційної лабільності, навіюваності чи почуття провини. Особливо часто ці фактори діють на підлітків, що переживають вікову кризу.

Багато психічних захворювань супроводжуються порушеннями харчової поведінки. До них відносять шизофренію, психопатію, депресію, біполярний афективний розлад. Порушення в прийомі їжі відрізняються стійкістю до терапії та вираженими симптомами.

Порушення передачі нейромедіаторів і гормональні відхилення, що передаються генетично, призводять до збочення, підвищення або зниження апетиту, розвитку ожиріння.

Діагностику порушень у прийомі їжі проводить лікар-психіатр, психотерапевт. Під час бесіди фахівець з’ясовує всі деталі анамнезу та симптомів захворювання, ставить хворому та його родичам (при роботі з дітьми та підлітками) питання про стресові та травмуючі ситуації, особливості його харчування та ставлення пацієнта до своєї зовнішності та ваги, застосовує різні тести на розлади харчової поведінки.

У психотерапії розладів харчової поведінки один з найефективніших методів, метод когнітивно-поведінкової терапії. Цей метод передбачає роботу з руйнівними установками, які впливають на поведінку пацієнта на несвідомому рівні. У лікуванні за допомогою когнітивно-поведінкової терапії важлива співпраця психотерапевта та пацієнта: хворий повинен не лише відвідувати сеанси психотерапії, а й виконувати домашні завдання.

Психотерапевтична допомога при розладі харчової поведінки підводить хворого до витоків появи руйнівних установок у його житті, пацієнт навчається розпізнавати ситуації, в яких ці установки включаються автоматично та впливають на прийняття рішень. Поступово він звикає до свідомого ухвалення рішень у кожному конкретному випадку.

Як медикаментозне лікування при психотерапії розладів харчової поведінки використовуються антидепресанти або невеликі дози нейролептиків для того, щоб зняти тривожність. Якщо пацієнт – підліток, психотерапевтична допомога при розладі харчової поведінки включає також сімейну психотерапію.

Лікування РХП — тривалий процес, для кожної людини він індивідуальний.